«Евакуація під вогнем — моя щоденна робота. Та навіть одне врятоване життя – це вже перемога і найвища винагорода для мене»: про порятунок людей розповідає слідчий поліції Херсонщини Владислав Гринь
Евакуація мирного населення з прифронтових деокупованих територій правобережжя Херсонщини – одна з найнебезпечніших і водночас найважливіших місій, яку виконують працівники поліції. росіяни цілеспрямовано обстрілюють евакуаційні маршрути, дороги та транспорт із людьми. І серед тих, хто врятував не одне людське життя та приймає швидкі рішення у критичних ситуаціях – слідчий слідчого відділу Бериславського районного відділу поліції Владислав Гринь. Щодня він ризикує життям, аби вивезти людей із зон, що перебувають під постійним вогнем російської армії. Під час однієї з рятувальних операцій він потрапив під ворожий вогонь та отримав контузію, але швидко відновився і повернувся на службу. Попри всі труднощі та небезпеки, поліцейський доводить, що життя завжди варте боротьби.
Одним із тих, хто працює під обстрілами, розслідує злочини російських військових та на чийому рахунку не одне врятовану життя – слідчий слідчого відділу Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області капітан поліції Владислав Гринь. Він має 14-річний досвід несення служби у різних підрозділах органів внутрішніх справ: слідкував за безпекою дорожнього руху в Новій Каховці, працював дільничним інспектором та у секторі реагування патрульної поліції. З 2021 року обіймає посаду слідчого в Бериславському районному відділі поліції, де працює і донині.
Початок повномасштабного російського вторгнення поліцейський зустрів у Новій Каховці, де на той час проживав із дружиною. Одразу ж вирушив до Берислава, звідти вивозив службову документацію та особові справи працівників. Потім ніс службу в Чернівцях.
Повернувшись на деокуповані території, Владислав допомагав місцевим жителям та займався фіксацією воєнних злочинів, які російські окупанти скоїли проти цивільного населення: вбивств, катувань, зґвалтувань. Нині його робота полягає переважно у фіксації наслідків ворожих обстрілів та евакуації населення.
«Всіх військових злочинців, які вчинили і продовжують чинити звірства проти наших людей, потрібно притягти до відповідальності. Для цього ми всебічно та неупереджено працюємо над розслідуванням їх злочинів, збираємо свідчення місцевих жителів, фіксуємо руйнування, факти катувань і мародерства, встановлюємо особи та місцеперебування російських військових. Хоча це і новий для нас досвід, та ми уже розробили і використовуємо певні інструменти для того, щоб якісно документувати, а потім представити задокументовані нами воєнні злочини в міжнародному кримінальному суді. Світ має знати, що відбувалося на наших окупованих територіях і до чого призвела російська жорстокість. Я вірю, що ці докази стануть фундаментом для справедливого суду над ворогами».
Зі звірствами росіян Владислав стикається мало не щодня, адже службу він несе у безпосередній близькості до лінії фронту, ці територія щодня перебувають під ворожим вогнем. Неодноразово поліцейський потрапляв під обстріли.
Владислав згадує, як у лютому 2023 року разом із напарником потрапив під російську атаку у Зміївці. Це село розташоване на правому березі Дніпра навпроти ворожих позицій. Поліцейські виїхали туди для фіксації пошкоджень будинків і саме в той час росіяни почали бити по селу з мінометів, танків і БпЛА. Вибухи були такої сили, що у людей закладало вуха. Обстріл тривав понад годину. Правоохоронці встигли добігти до будинку та перечекати вогонь. Владиславу вдалося спіймати зв’язок та відправити повідомлення про допомогу старшому групи. Одна з мін влучила в дорогу в метрі від автомобіля, в якому перебував поліцейський із напарником. Виїхати їм допоміг місцевий житель, який на власній автівці відвіз поліцейських до найближчого блокпосту. Після тієї атаки Владислав отримав контузію, пройшов лікування і повернувся до роботи.
«Саме на деокупованих землях моя робота стала ще більш значущою і саме вдома я відчуваю себе потрібним людям. Це не лише забезпечення правопорядку, а й допомога тим, хто намагається вижити під обстрілами».
Хоча поліцейський зізнається, що іноді дуже складно емоційно. Непросто бачити страждання людей, які отримують тяжкі поранення або втрачають домівки й бажання жити. На його переконання, працівники поліції повинні бути емоційно підготовленими та психічно стійкими. А молоде покоління потрібно вчити, як правильно надавати домедичну допомогу та накладати турнікети. Адже правоохоронці виїжджають у такі населені пункти, куди через постійну загрозу обстрілів не приїжджають «швидкі», а лише поліція. Тож нині їх місія — бути поруч із людьми, захищати і підтримувати їх, повертати їм віру у справедливість.
Дуже часто Владиславу з колегами доводиться надавати першу медичну допомогу пораненим просто під звуки вибухів, шукати безпечне укриття, а потім евакуювати їх до лікарень. Кожне врятоване життя – це найвища винагорода для поліцейського.
А одного дня в Бериславі під час чергування слідчий почув вибух. Як виявилося, російські військові скинули з дрона вибухівку на місцевого жителя, який їхав на велосипеді. Під прикриттям напарника Владислав кинувся на допомогу пораненому. Він затяг чоловіка в укриття, оглянув і затомпонував рану, зробив перев’язку. Після цього постраждалого доправили до лікарні та передали медикам.
«Попри усі труднощі, найбільше я мрію про день, коли війна закінчиться нашою перемогою, коли звільнять лівобережжя і люди зможуть повернутися додому, коли я побачу свою рідну Нову Каховку. Мрію, щоб мої майбутні діти бігали по вулиці нашого затишного міста без страху, щоб люди могли спокійно жити, працювати й любити. Кожного дня я працюю заради здійснення цієї мрії. Я чітко усвідомлюю, що мій обов’язок – відновлювати порядок і наближати той день, коли Україна буде вільною, мирною та щасливою».
Відділ комунікації поліції Херсонської області
