Рятував інших до останнього подиху: роковини загибелі херсонського поліцейського Вячеслава Григор’єва

10 вересня 2025 року в Бериславі російська міна забрала життя хороброго правоохоронця. Трагедія трапилась на зворотному шляху евакуаційної групи: автомобіль наїхав на залишений окупантами вибуховий пристрій. Ще двоє поліцейських тоді отримали поранення.

09 вересня 2025 року евакуаційна група поліції виїхала до Берислава для транспортування тіла загиблої місцевої жительки. Прибувши на місце, правоохоронці потрапили у ворожу пастку: окупанти помітили рух екіпажу з безпілотника та почали комбіновану атаку артилерією та FPV-дронами.

Понад годину поліцейські трималися під масованими ударами ворога у тимчасовому сховищі. Згодом групі пощастило переміститися до іншої будівлі. Броньований автомобіль правоохоронців було знищено внаслідок російської атаки, тому до самого ранку вони перебували в укритті в оточенні ворожих безпілотників.

Наступного ранку організували евакуацію заблокованих поліцейських. Та виїхати з Берислава безпечно не вдалося, автівка наїхала на російську міну. Внаслідок детонації старший сержант В’ячеслав Григор’єв загинув на місці, ще двоє його колег отримали тяжкі поранення.

Вячеслав Григор’єв народився у Новій Каховці. Свій вибір захищати правопорядок він зробив ще у 2003 році. З початком повномасштабної війни він виконував бойові та гуманітарні завдання на лінії фронту у складі евакуаційної групи Бериславського райвідділу поліції. Ризикуючи власним життям під постійними обстрілами, поліцейський разом із колегами надавав допомогу пораненим та евакуював жителів прифронтових населених пунктів. Кожна з десятків успішних евакуацій на його рахунку – це чиєсь збережене життя. Вячеслав до кінця залишався вірним Присязі й рятував людей до останнього подиху.

За спогадами колег, саме Вячеслав під час евакуацій зазвичай виконував обов'язки водія. Завдяки професіоналізму та впевненим  діям в екстремальних умовах йому вдавалося успішно маневрувати під ворожими обстрілами.

Колеги Вячеслава розповідають, що він був душею підрозділу та надійним другом. У найскрутніші хвилини він завжди знаходив правильні слова підтримки та вмів розрадити щирим жартом.

Для своєї родини Вячеслав був найкращим чоловіком і батьком, який обожнював рідних та з гордістю ділився успіхами сина.

У нашій пам’яті він назавжди залишиться хоробрим правоохоронцем та людиною зі світлою душею, яка рятувала інших до останнього подиху…

Герої не вмирають... Назавжди в строю…

Відділ комунікації поліції Херсонської області