До Дня захисників і захисниць України начальник водної поліції Херсонщини Максим Жарков поділився спогадами про трагічні події серпня 2014 року – коли він у складі тоді ще міліцейського добровольчого батальйону «Херсон» виходив так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла, був тяжко поранений, вижив і нині продовжує нести службу в поліції.
До лав батальйону «Херсон» Максим Жарков записався добровольцем ще у травні 2014, а вже 19 серпня у бойовому розрахунку вирушив на Схід України захищати територіальну цілісність держави. Ввечері 21 серпня 30 бійців батальйону «Херсон» були вже у Старобешівському районі у тимчасовому місці дислокації добровольчих батальйонів. Там дізналися, що потрібно вирушати боронити місто Іловайськ, де знаходилися інші добровольчі батальйони та яке почали оточувати ворожі бойовики.
- Оперативна обстановка в місті змінювалася по кілька разів на добу. Вороги проводили артобстріл наших позицій в місті. Вночі нас обстрілювали з «градів» та «смерчів», а зранку з гармат і реактивних систем залпового вогню, вдень велися стрілкові бої, - згадує Максим Жарков.
Перші втрати батальйон «Херсон» зазнав 25 серпня – тоді загинули комбат Руслан Сторчеус з водієм Олегом Пєшковим, їх службовий автомобіль потрапив у засідку терористів. 26 серпня під час артилерійського обстрілу бойовиками контрольно-спостережного пункту, що розташовувався у школі №14, загинув Максим Жеков.
Як відбувався вихід з Іловайського котла?
28 серпня пізно ввечері бійці дізналися, що треба покинути місто Іловайськ в бойовому порядку і вихід відбудеться 29 серпня о 4-й ранку. Всі добровольчі батальйони були готові, сформували організовані колони з автобусів та вцілілої техніки. В автобуси садили поранених. Всі інші супроводжували цю колону з обох сторін на протязі всіх кварталів Іловайська. Коли розпочався ворожий мінометний обстріл, ніхто з добровольчих батальйонів не покинув бойові позиції, зброю та бронетехніку, всі рушили вперед та почали вихід з боєм.
Прорив був близько 30 км – по захисникам безперервно палили з танків, гармат, гранатометів та мінометів. Вони відстрілювалися, як могли, інакше полягли б там усі. Колона розділилася. Хто міг йти, у пішому порядку проривався далі, були важко поранені і з ними залишалися побратими. Крайня точка була - це село Новокатеринівка, туди вцілілі й вирушили. Там вони займали двори та продовжили оборону, хоча сил не було і практично всі були поранені. Але місцеві жителі допомагали, звісно, що не всі, адже населення було дуже налякане. Тоді, 29 серпня, батальйон «Херсон» втратив ще шістьох бійців. З 30 чоловік додому повернулися 21.
Максим Жарков отримав важке поранення, але повернувся до життя і не покинув службу. Нині він очолює сектор поліцейської діяльності на воді Херсонського районного управління поліції, захищає водні багатства області та веде боротьбу з браконьєрством.
- Іловайські події навчили мене, в першу чергу, бути людиною, чоловіком. Після таких трагічних випробувань я переосмислив життєві цінності, визначив для себе першочергове - треба служити гідно Закону та жити по совісті. Я усвідомив для себе, що перемогу знаходить лише той, хто твердо йде до кінця і ніколи не здається.
Відділ комунікації поліції Херсонської області