Усе, що треба знати про ПТСР

Усе, що треба знати про ПТСР

З посттравматичним стресовим розладом (далі – ПТСР) пов’язано безліч міфів. Наприклад, що ПТСР матимуть усі, хто переживає війну. Або ж, що цей розлад залишається з людиною на все життя. Усе це – неправда. 

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це розлад психічного здоров’я, який піддається лікуванню. Він може виникнути у людини, яка пережила травматичну подію/досвід або була їх свідком. 

Будь-які травматичні події є стресовими, але не всі вони призводять до посттравматичного стресового розладу. Не у всіх людей, які пережили травматичну подію або були її свідками, розвивається ПТСР. 

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Простими словами, це стан, який виникає після переживання подій, що були надто важкими для психіки. Мозок живе так, ніби все ще триває те, що вже давно закінчилось. Війна, окупація, катування, полон, насильство, обстріли, фізичні травми – усе це може залишити слід, який не зникає сам по собі.

Чим ПТСР відрізняється від звичайного стресу?

Звичайний стрес поступово слабшає, коли небезпека минає. При ПТСР мозок ніби «застрягає» в режимі виживання. Людина знову і знову переживає те саме, навіть у безпечному середовищі.

Як проявляється ПТСР?

Флешбеки – коли спогади накривають так, ніби все відбувається знову.

Проблеми зі сном, кошмари можуть бути настільки реалістичними, що після них людина прокидається з відчуттям страху або тривоги, які супроводжують її протягом дня. Такі сни часто повторюються, що значно впливає на якість сну та загальний емоційний стан людини, викликаючи хронічне виснаження.

Тривожність у людей із ПТСР може мати постійний характер і супроводжуватися фізичними проявами, такими як: підвищене серцебиття, пітливість, тремтіння, постійне відчуття небезпеки.

Емоційна ізоляція. Люди з ПТСР часто уникають контактів з іншими, щоб не згадувати про травматичні події або щоб не показувати свою вразливість

Відчуття провини, роздратованість, іноді – байдужість до всього.

Хто найчастіше стикається з ПТСР?

•    Військові та ветерани;

•    Цивільні, що перебувають у зоні бойових дій;

•    Люди, які отримали травму, пов’язану з роботою, зокрема й дистанційний вплив;

•    Ті, хто мають травми, пов’язані з серйозними проблемами зі здоров’ям або пологами (наприклад, госпіталізація у відділення інтенсивної терапії);

•    Жертви насильства чи катувань;

•    Свідки, які бачили жахливі події.

Чи можна з цим впоратися?

Так. ПТСР лікується. Найефективніше допомагають психотерапія, медикаментозна терапія або їх комбінація. Посттравматичний розлад можна успішно лікувати навіть за багато років після травматичної події, тому звернутися по допомогу ніколи не пізно.

Одним із ключових компонентів подолання посттравматичного стресового розладу є соціальна підтримка. 

Не варто приписувати собі чи іншій людині цей діагноз самостійно! 

Якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги, найкращим рішенням буде звернутися до фахівців. Наприклад, до свого сімейного лікаря. Спеціаліст вислухає ваші скарги та, якщо це буде необхідно, допоможе зорієнтуватися з наступними діями. Зокрема, може порадити консультацію вузького спеціаліста, наприклад, лікаря-психіатра. Якщо не можете або не готові записатися до медичного закладу, але потребуєте допомоги, – сконтактуйте з лініями психологічної допомоги.

Більше порад щодо підтримки та допомоги у «Довіднику безбар’єрності», створеному в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою першої леді Олени Зеленської, за посиланням: https://howareu.com/materials/use-shcho-treba-znaty-pro-ptsr